Моя особиста і неповторна історія розпочалася у 2004 р., коли я зробила перший дійсно незалежний і виважений крок. оговорюся. мені дозволили зробити такий крок.
У той рік я стояла на роздоріжжі свого життєвого шляху. Одна стежка обминала рік життя в Україні і вела далеко за океан до країни гамбургерів, демократії і економічно-політичної сили, інша ж простягалася навпростець через 10-й клас звичайнісінької київської загальноосвітньої школи, якій я на той момент вже присвятила 8 років свого життя. Батьки усвідомлювали усю переломність посталого вибору та вагомість статусу фіналіста програми (адже із понад 10000 аплікантів було відібрано лише близько 350 осіб) і вперше не пробували вплинути на моє рішення, що створило простір, для того щоб розгорнути крила і почати власний політ. Ковток духовної свободи був достатньо солодким і п'янким, аби переконати мене почати жити власним життям, власним на 100 %.
Я обрала. Влітку 2004 р. я летіла до Америки, прийомної сім'ї, нових друзів і лютеранської школи, аби заповнити перший аркуш книги мого дорослого життя.
*Ми з Оксаною в аеропорті "Бориспіль". Чекаємо рейсу на Франкфурт. Далі - Вашингтон.
Тоді Оксана була моєю новою знайомою, а тепер - безцінний друг, однодумець та майбутня дружка на моєму весіллі.*
П.С. разом із нами також летіли чимало моїх теперішніх однокурсників: Рома Івасишин (тоді, невеликого зросту і білявий, він виділявся із натовпу і нагадував сонячного зайчика (: ), Ліля Мартиненко, Сисак Володимир, Оля Янчак.
Жити власним життям означає не мати компромісів із самим собою, дозволяти собі мріяти про неймовірне, ставити найвищі цілі та досягати їх. Моєю високою ціллю в 11 класі було вступити на бюджет до Могилянки на економіку. Можливо, ти усміхнешся, друже, і заперечиш, що ця ціль проста і доступна, одначе вона однозначно не була такою для мене. Ознайомившись із вимогами вступу до НаУКМА, я усвідомила, що із 7 предметів, які входили до іспиту, я знала на пристойному рівні... один! - англійську мову. Знання, отримані в школі були вкрай обмеженими, хоча я і мала виключно 10-12 в атестаті. Мої висновки були підтверджені і першим пробним тестуванням, яке я "успішно" завалила.
Одначе, Могилянка була для мене мрією, неповторним островом національних ідей та високих освітніх стандартів. Я була впенена, що Академія - це єдиний внз, де мене приймуть виключно за знаннями, де мої старання матимуть значення, де моїми однокурсниками будуть розумні, зрілі люди з високими цінностями та амбітними планами і де духовність та жага до знань не стануть пустими словами.
Отож, я не могла дозволити собі компромісу. Я чітко вирішила - піду вчитися тільки до НаУКМА. Якщо треба буде, втрачу рік, вступатиму повторно, піду на всі підготовчі курси, але буду там. І, на відміну від багатьох друзів, подала документи в один-єдиний університет і тільки на факультет економічних наук.
Підготовка була непростою. Більш ніж півроку я штудіювала по 5-10 книжок із кожного предмету. Вела "багатотомні" конспекти.
це - опрацьовані за той час матеріали:
а це - повністю списані конспекти:
Останні три місяці перед вступом майже не виходила з дому і фактично безперервно з 7 ранку до 12 години ночі я вчила і вчила. Під кінець вже не знала, чи вистачить сил, але ціль була так близько, і я не могла собі дозволити спинитися... У ніч перед тестуванням не могла заснути, бо у голові роїлися формули і визначення :)
День тестування. Написала тест. Чекаю. Вивісили правильні відповіді, але ще не результати... Чекаю. Ламаю руки і обмірюю кроками центральні вулиці столиці. Не можу їсти. Мамі розказую увесь час про тестування. Намагаюся змінити тему, але не можу. Думками я стою під корпусом університету і чекаю вироку. Ідем до другого плацу - може є результат? по дорозі дізнаюся - результати вже є! ой, лишенько! хвилююся жахливо...
Підходжу до жаданого списку, і після того, як я була ледве не остання на пробному тестуванні, зараз я - ЧЕТВЕРТА! Четверта, четверта, четверта. "Що таке четверта?" - питає мама, ще не усвідомлюючи, що четверта - це вступ, бюджет і життя нерозривне з Могилянкою на наступні чотири роки.
Не повірите, на сайті НаУКМА я знайшла неймовірне фото - могилянський фоторепортер зберіг на світлині той момент, коли я вперше побачила свої результати!!!
Ще дні чотири я приїжджала перевірити, чи нічого не наплутали, чи я ще в списку. Я не могла осягнути того, що ціль досягнута і все позаду і з деякою ностальгією ховала свої книжки та конспекти. Перші дні після вступу не знала, чим себе зайняти, адже тепер не стояло в плані пройти черговий розділ чи освоїти нове слово з української мови.
Яке це божественне відчуття, коли досягаєш мети! Мети, яку поставив сам, відповідно до свого духовного єства та високої місії.
Кожна людина унікальна і має свій шлях. Кожна людина має потужну духовність та особливе призначення. Гріх розтрачувати свої скарби на чуже життя; гріх жити чужими планами та переконаннями.
Комментариев нет:
Отправить комментарий